Розвідник дніпровської бригади повернувся в на службу після поранення
Місто Дніпро – то є велике місто, місто великих людей. Не раз за свою практику я чула неймовірні історії, що захоплювали увагу та перехоплювали дихання. Далі, я хочу ознайомити Вас з такою історією, звичайного, б здавалося, жителя Дніпра.
Після травм і численних операцій боєць Юрій Заверзаев по кличці « Змія » повернувся на службу в 93 - бригаду « Холодний Яр ».
Юрію 36 років . Він родом з Дніпропетровської області , але зіткнувся з війною на Донбасі , в місті Мірноград . Він служив в армії в 2002 році в розвідувальної роти , але до мобілізації в 2015 році вибрав тиху професію шахтаря. Він сказав дружині Лілії , що їде в армію на день народження . Вона заперечувала і пригрозила подати на розлучення , якщо не повернеться в наступному році . Однак Юрій підписав контракт після того, як його дружина звільнилася.
Юрій відразу ж приступив до розвідки і воював на шахті Бутівка , одному з найбільш гарячих точок війни на Донбасі. Потім були Трьохізбенка, Крим, Жолобок, Мар'янка .
Групу « Змія » підірвали під Волновахою. Потім вони повинні були прикрити перший батальйон, який розбився на позиції. Кожен день в 5 ранку вони переходять в « сіру » зону . Одного разу група пішла на шахту або епізод . Юрія врятувала рогатка - подарунок одного.
Мене врятувала життя власника номерного знака. Хлопці потім сказали , що у мене піджак, як друшлак. І спина була травмована осколками рівно по краях смужок. Номерний знак отримав від одного, коли він був на свободі . Виявляється, подарунок врятував йому життя, - згадує розвідник.
Так що Юрія чекала довга операція. Отриманими осколками ліва нога була сильно пошкоджена. Її прооперували 20 разів , тому що не заживала належним чином . Потім на два роки йому довелося провести в лікарні Києва, Ірпеня, Німеччини та Латвії .
Незважаючи на серйозну травму і протез, який ще не використовувався, Юрій повернувся у стрій. Готував, був інструктором. Він каже, що зрозумів, що став багатофункціональним .
Коли я на роботі, я рухаюся. Якщо б я залишився вдома, я б лінувався і не гуляв, значить, потрібно проходити не менш 3 кілометрів в день . У Німеччині я навчився ходити по гладкому асфальту , а тут по піщаним горбах ходьба зовсім інша - таму, де я застряг, де я переступив поріг. Я все ще відчуваю прогрес. А команда - хлопці, вони мене оточують, підтримують. Ми говоримо з ними на одному мовою. Тому я хочу служити як можна довше, - каже воїн.
