Добірка найбільш поширених питань у сфері нотаріату

Добірка найбільш поширених питань у сфері нотаріату
60215 ПЕРЕГЛЯДІВ

Я хочу подарувати квартиру своїм батькам. Які документи для цього треба?
При нотаріальному посвідченні договорів про відчуження житлового будинку, а також іншого нерухомого майна, що підлягає реєстрації, нотаріусу, крім інших загальних документів (паспорт, довідку про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків) подаються документи, які посвідчують право власності (довірчої власності) на вказане майно, та, у передбачених законодавством випадках, документи, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки під час підготовки до посвідчення правочину нотаріус може витребувати й інші документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Що потрібно для того, щоб посвідчити у нотаріуса довіреність?
Для посвідчення довіреності особа, яка має бажання її видати, насамперед має надати нотаріусу документ, що посвідчує її особу та довідку про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків. Крім того, їй необхідно надати відповідну інформацію про особу, яка буде її представником, а саме: прізвище, ім’я, по батькові (повне найменування для юридичної особи), місце проживання (місцезнаходження - для юридичної особи), а в необхідних випадках і посаду, яку вона займає.

Я розлучена і хочу поїхати зі своєю дитиною за кордон на відпочинок. Чи потрібно дозвіл батька дитини?
Відповідно до Правил перетинання державного кордону громадянами України виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.

Що робити, якщо я втратила оригінал договору купівлі-продажу?
У разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом, за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, видається дублікат втраченого або зіпсованого документа.
Дублікатом є повторно оформлений документ, що має таку саму юридичну силу, як і його оригінал.
Для отримання дубліката документа фізична особа має подати нотаріусу такі документи:
- документ, що посвідчує особу (паспорт, тимчасова посвідка на постійне проживання тощо);
- довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків;
- якщо за видачею дубліката документа звернувся представник заявника, на підтвердження представницьких повноважень він має подати нотаріально посвідчену довіреність (із чітким зазначенням, що представник має право представляти інтереси особи в органах нотаріату з питань отримання дублікатів документів).
Після видачі дубліката оригінал документа втрачає свою юридичну силу.

Я з колишнім чоловіком уклали у нотаріуса договір про сплату аліментів на дитину. Однак чоловік давно не сплачує платежі. Як мені стягнути з нього кошти?
Якщо порядок сплати аліментних виплат за договором порушений, то стягнути аліментні платежі можна шляхом отримання виконавчого напису нотаріуса. Для отримання виконавчого напису нотаріусу подається заява відповідного змісту, оригінал нотаріально посвідченого договору про сплату аліментів на дитину, документи, що підтверджують безспірність заборгованості та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. Отримавши виконавчий напис нотаріуса можна звернутися до виконавчої служби про стягнення заборгованості по аліментних платежах.

Помер мій чоловік, він не складав заповіту. Все його майно автоматично перейшло до мене?
Якщо спадкодавець за життя не склав заповіт, то до спадкування закликаються спадкоємці за законом у порядку черговості, яка залежить від ступеня їх споріднення зі спадкодавцем.
Передбачено п'ять черг спадкування за законом.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, другий з подружжя та батьки.
У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення
усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця.
Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.
Також у п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї.
Зверніть увагу, в межах однієї і тієї самої черги спадкоємці спадкують майно померлого у рівних частках.
При цьому, право на спадкування кожною наступною чергою спадкоємців за законом настає при відсутності спадкоємців попередньої черги або при неприйнятті ними спадщини
або відмови від її прийняття, а також у разі, коли всі спадкоємці попередньої черги усунені від права на спадкування.

Не можу визначитись що краще зробити з майном: подарувати чи заповісти його?
Дарування – це домовленість двох сторін, за якою одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно
майно (дарунок) у власність.
Договір дарування може укладатися в усній, простій письмовій, або письмовій формі з нотаріальним посвідченням такого договору. У випадку дарування нерухомого майна, договір дарування укладається у письмові формі, нотаріально посвідчується з наступною реєстрацією права власності обдаровуваного в Державному реєстрі речових прав на нерухоме
майно. Всі права на майно дарувальника переходять до обдаровуваного з моменту прийняття ним дарунку. В той час як право на заповідане майно виникає у спадкоємців тільки після відкриття спадщини, оскільки заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших
учасників цивільних відносин.
Варто звернути увагу на певні особливості спадкування за заповітом, а саме, незалежно від змісту заповіту законодавець гарантує визначеному колу спадкоємців за законом обов’язкову частку у спадщині. До таких спадкоємців належать малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, які при наявності заповіту мають право отримати половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.
Тобто, якщо на момент смерті заповідача будуть спадкоємці, які входять до такого переліку, то особа, якій заповідач мав намір передати все майно, отримає лише певну його частку. І таке право на спадщину встановлюється законом та не може бути змінено у заповіті.
Закон надає заповідачу право встановлювати у заповіті умови, обмеження, покладати на спадкоємців певні обов’язки, позбавляти спадкоємців права на спадкування тощо.
Таким чином, заповіт надає спадкодавцю значну свободу вибору. Заповідач може скласти один заповіт, або кілька, призначити одного спадкоємця, або декількох, заповісти все
майно, або його частину, а також скасувати або змінити заповіт.

Я проживаю в селі, де немає нотаріуса. Як мені скласти заповіт?
Відповідно до законодавства України не тільки нотаріуси мають право посвідчувати заповіти.
У разі, якщо особа мешкає в сільській місцевості, де немає нотаріуса, то можна звернутися до органу місцевого самоврядування, тобто до сільської ради.
Окрім цього, якщо особа, знаходиться на території інших держав, заповіт можуть посвідчувати консульські установи України.
Заповіти можуть посвідчувати головні лікарі, їх заступники або лікарі які залишилися на чергуванні госпіталів, лікарень особам, які перебувають у цих установах на лікуванні.
Правом посвідчення заповіту володіють і капітани суден в тому випадку, коли людина, що хоче скласти заповіт знаходиться під час плавання на річкових або морських суднах під
прапором України.
Начальники експедицій посвідчують заповіти особам, що знаходяться в експедиціях.
Військовослужбовці, члени їх сімей, що перебувають в пунктах військової частини, військово-навчальних закладах, де немає нотаріусів, сільських, міських чи інших рад, в разі
необхідності посвідчити заповіт, можуть звернутися до командирів, начальників таких пунктів дислокації військової частини. Таке право мають і особи, які працюють у пунктах
дислокації цих структур.
Якщо особа, знаходиться в установі виконання покарань, заповіт може бути посвідчений начальником такої установи.
За таким принципом, начальники слідчих ізоляторів можуть посвідчувати заповіти особам, які в них знаходяться.

Чи можу я скасти заповіт не на членів своєї родини?
Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших
учасників цивільних відносин. Іншими учасниками цивільних відносин є юридичні особи (підприємства, установи, організації), держава, територіальні громади, тощо.
Однак, є категорія осіб, які мають обов’язкову частку у спадщині, незалежно від волі заповідача. Це малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця,
непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки.

Як можна скасувати або змінити раніше посвідчений заповіт?
Для того, щоб скасувати чи змінити заповіт особа подає нотаріусу заяву про скасування чи зміну заповіту. Справжність підпису на заяві про скасування або зміну заповіту має бути нотаріально засвідчена.
Заповідач також має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

В мене померла дружина. Які дії необхідно вчинити для оформлення моїх спадкових прав?
Особі необхідно подати заяву про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори чи до приватного нотаріуса (на вибір спадкоємця) за місцем відкриття спадщини в
шестимісячний строк, який починається з часу відкриття спадщини (з дня смерті особи або дня, з якого вона оголошується померлою).
Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого
майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.
Зверніть увагу, що спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що «фактично прийняв спадщину», якщо протягом 6
місячного строку він не заявив про відмову від неї.

Я не хочу приймати спадщину, оскільки треба буде виплачувати і борги спадкодавця. Що для цього треба?
Спадкоємці мають право на відмову від прийняття спадщини, тобто спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом шестимісячного строку. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу державної нотаріальної контори чи приватному нотаріусу за місцем відкриття спадщини.
Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття (6 місяців).

Що робити, якщо пропустив строк на прийняття спадщини?
За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Мої відео